СУТЬ ОПИТУВАННЯ:
вулиця 1905 року
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ:
0
На честь революції 1905-1907 років. Революція завдала серйозного удару російському самодержавству. Завдяки ходові революційних подій українське суспільство побачило, що більшу національну свободу українцям і соціальні права в Російській імперії можна вибороти лише власною силою
вулиця 4 Універсалу
На честь ключової події Української революції 1917-21 рр. - прийняття Українською Центральною Радою 4 Універсалу, яким вперше у 20 столітті було проголошено незалежність України. Важливо:виконання ст.5 п.4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України в 20 ст.»
На честь ключової події Української революції 1917-21 рр. - прийняття Українською Центральною Радою 4 Універсалу, яким вперше у 20 столітті було проголошено незалежність України. Важливо:виконання ст.5 п.4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України в 20 ст.»
вулиця Василя Устимовича
Василь Устимович (1864-1924), нащадок знаного козацького роду Сахно-Устимовичів (по батькові) та козацько-старшинницького роду Родзянків (по матері), лікарь, меценат, засновник дендропарку Устимівка. Пам'ятна дата - 2024 рік - це 100-річчя смерті громадського діяча славетного роду. Вулиця 1905 року перетинається з вулицею Коцюбинського, де жив видатний діяч. Також на вулиці 1905 року знаходиться медичний заклад, що відповідає роду діяльності Устимовича, а також у будинку 27 - комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" ("Зелене господарство"), що відповідає інтересам людини, яка була засновником відомого дендропарку
Василь Устимович (1864-1924), нащадок знаного козацького роду Сахно-Устимовичів (по батькові) та козацько-старшинницького роду Родзянків (по матері), лікарь, меценат, засновник дендропарку Устимівка. Пам'ятна дата - 2024 рік - це 100-річчя смерті громадського діяча славетного роду. Вулиця 1905 року перетинається з вулицею Коцюбинського, де жив видатний діяч. Також на вулиці 1905 року знаходиться медичний заклад, що відповідає роду діяльності Устимовича, а також у будинку 27 - комунальне підприємство "Благоустрій Кременчука" ("Зелене господарство"), що відповідає інтересам людини, яка була засновником відомого дендропарку
вулиця Козака Мамая
Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII-XIX ст. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу
Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII-XIX ст. Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу
вулиця Михайла Зелінського
Зелінський Михайло (? – 21.11.1918, ст. Ромодан). Військовий діяч; командир 1-ї сотні 2-го Запорозького куреня військ Центральної Ради (з 9.02.1918), командир 1-го Республіканського куреня 2-го Запорозького полку Армії Української Держави, командир Республіканського полку Запорозького корпусу Армії УНР; звання – полковник Армії УНР (посмертно). Похований у м. Кременчуці
Зелінський Михайло (? – 21.11.1918, ст. Ромодан). Військовий діяч; командир 1-ї сотні 2-го Запорозького куреня військ Центральної Ради (з 9.02.1918), командир 1-го Республіканського куреня 2-го Запорозького полку Армії Української Держави, командир Республіканського полку Запорозького корпусу Армії УНР; звання – полковник Армії УНР (посмертно). Похований у м. Кременчуці
вулиця Олега Гегечкорі
Указом Президента України №322/2022 від 8 травня 2022 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Гегечкорі Олегу Іродійовичу – полковнику (посмертно). Гегечкорі Олег - командир вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Народився 09.01.1972, кримчанин, син військового льотчика. Навчався у вертолітному училищі в місті Кременчуці. Служив в окремій бригаді армійської авіації на Херсонщині. За штурвалом провів більше 20 років, готував до самостійних польотів курсантів. Побував у багатьох гарячих точках, зокрема, брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і IIІ ступеня.Загинув 08.03.2022, захищаючи столицю – його вертоліт збили російські загарбники на Київщині. Залишилися дружина та двоє дітей
Указом Президента України №322/2022 від 8 травня 2022 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Гегечкорі Олегу Іродійовичу – полковнику (посмертно). Гегечкорі Олег - командир вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Народився 09.01.1972, кримчанин, син військового льотчика. Навчався у вертолітному училищі в місті Кременчуці. Служив в окремій бригаді армійської авіації на Херсонщині. За штурвалом провів більше 20 років, готував до самостійних польотів курсантів. Побував у багатьох гарячих точках, зокрема, брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і IIІ ступеня.Загинув 08.03.2022, захищаючи столицю – його вертоліт збили російські загарбники на Київщині. Залишилися дружина та двоє дітей
вулиця Пантелеймона Куліша
Пантелеймон Олександрович Куліш (26 липня (7 серпня) 1819 Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія - 2(14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії. Автор першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення. Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами. Член Сербської академії наук та мистецтв від 1892
Пантелеймон Олександрович Куліш (26 липня (7 серпня) 1819 Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія - 2(14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії. Автор першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення. Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами. Член Сербської академії наук та мистецтв від 1892
вулиця Хлібна або Весела
У другій половині ХІХ ст. на вулиці був побудований паровий млин, який з часом став найбільшим у місті борошномельним товариством «І. Немець та сини». Працювало на млині близько 100 людей. У 1913 році на базі підприємства виникає «Південно-Руське борошномельної та лісопильної справи акціонерне товариство», де працювало вже понад 200 людей. Особняк уцілів під час Другої світової війни, коли була знищена велика частина міської забудови. У ньому розмістили шкірно-венерологічний диспансер]. Станом на 2016 рік, будівлю включено до списку пам'ятників архітектури Кременчука. / Попередня назва вулиці - Весела.
У другій половині ХІХ ст. на вулиці був побудований паровий млин, який з часом став найбільшим у місті борошномельним товариством «І. Немець та сини». Працювало на млині близько 100 людей. У 1913 році на базі підприємства виникає «Південно-Руське борошномельної та лісопильної справи акціонерне товариство», де працювало вже понад 200 людей. Особняк уцілів під час Другої світової війни, коли була знищена велика частина міської забудови. У ньому розмістили шкірно-венерологічний диспансер]. Станом на 2016 рік, будівлю включено до списку пам'ятників архітектури Кременчука. / Попередня назва вулиці - Весела.
ЗАВЕРШЕНО