вулиця Миколи Плав'юкаМикола Плав'юк є видатним представником українського народу який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Микола Васильович Плав'юк (англ. Mykola Vasyliovych Plaviuk; 5 червня 1927, с. Русів, Снятинський повіт, Станіславівське воєводство, Польща — 10 березня 2012, Гамільтон, Онтаріо, Канада) — український політичний,та громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (1989—1992), п'ятий Голова ОУН (1979—2012), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів СКВУ(Світового конгресу вільних українців). З 1941 року вступив до юнацтва ОУН. За дорученням ОУН в березні 1945 року став у ряди 2-ї дивізії Української національної армії. Після закінчення другої світової війни, перебував на еміграції та виконував різні доручення ОУН. З 1948 року — член «Пласту», з 1949 — член студентського ідеологічного товариства національного соціалізму «Зарево». Також у 1949 році закінчив Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, отримавши кваліфікацію економіста. У 1950 році переїжджає до Монреалю, Канада, де стає активним членом української діаспори. У 1954 році закінчує Університет Конкордія. У 1956 році на з'їзді Українського національного об'єднання Канади Миколу Плав'юка було обрано заступником Голови Президії УНО, а в 1959 — Головою цього товариства. Висунув ідею створення громадського об'єднання під назвою Ідеологічно споріднені націоналістичні організації (ІСНО). У 1964 році на установчому з'їзді ІСНО був обраний першим Головою Проводу цього об'єднання. З 1964 року — член ПУН (Проводу українських націоналістів). У 1967 році був одним з організаторів першого Світового Конґресу Вільних Українців у Нью-Йорку. У 1973, на другому Світовому конгресі, обраний його першим віцепрезидент, у 1978, на третьому з'їзді, став президентом СКВУ. Після смерті Олега Штуля-Ждановича в 1977 році, коли ОУН очолив Денис Квітковський, обійняв посаду заступника Голови ПУН. З 1979 — Голова ОУН. У період з 1979 по 2010 обирався Головою ПУН ще 10 разів