СУТЬ ОПИТУВАННЯ:
вулиця Декабристів
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ:
0
Перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року за допомогою зброї прагнули встановити в Російській імперії конституційний лад.За даними Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України більшість декабристів в Україні прагнули перетворити Росію на централізовану республіку, і лише меншість як федерацію демократичних республік слов'янських народів. Русифікаторська політика за режиму декабристів була би набагато інтенсивнішою, ніж за реакційної монархії. Бо абсолютна більшість заколотників національне розмаїття Російської імперії сприймали як серйозну проблему, котру будь-що треба вирішувати. Російську республіку бачили жорсткою централізованою державою. Будь-яка форма федералізму вважалась шкідливою для різнорідної Росії. Заради кращої централізації навіть столицею він визначав Нижній Новгород, виходячи, зокрема, з того, що це місто розташоване в центрі держави. А от ідеологи Північного товариства бачили майбутню Росію федеративною державою на кшталт США. В розробленій ними Конституції імперія розподілялась на 13 держав і дві області. Втім, бачили усіх громадян саме росіянами
вулиця Всеволода Петріва
Всеволод Миколайович Петрів (2[14] січня 1883, Київ - 10 липня 1948, Аугсбурґ, Бізонія) - український військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Муравйова. В роки визвольних змагань займав високі військові посади. З 1920 р. - в еміграції. З 1948 р. - дійсний член НТШ. Автор праць з військової історії. Брав участь у операції визволення Полтавщини від російсько-більшовицьких загарбників
Всеволод Миколайович Петрів (2[14] січня 1883, Київ - 10 липня 1948, Аугсбурґ, Бізонія) - український військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Муравйова. В роки визвольних змагань займав високі військові посади. З 1920 р. - в еміграції. З 1948 р. - дійсний член НТШ. Автор праць з військової історії. Брав участь у операції визволення Полтавщини від російсько-більшовицьких загарбників
вулиця Крилівська
Це старе місто, яке було в усті Тясьмину, нині на дні Кременчуцького водосховища. На Січі існувало земляцтво - Крилівський курінь, який об'єднував віхідців із правобережної частини нашого міста і області (з Крюкова, Білецківки, Табурища (Світловодська) і Крилова). Тобто це історично стосується правобережної частини Кременчука, де ця вулиця розташована
Це старе місто, яке було в усті Тясьмину, нині на дні Кременчуцького водосховища. На Січі існувало земляцтво - Крилівський курінь, який об'єднував віхідців із правобережної частини нашого міста і області (з Крюкова, Білецківки, Табурища (Світловодська) і Крилова). Тобто це історично стосується правобережної частини Кременчука, де ця вулиця розташована
вулиця Придніпровська
Продовження вулиці через дамбу дійсно веде на річку Дніпро, а також і вулиця, і провулок знаходяться поруч із трасою, яка веде на місто Дніпро
Продовження вулиці через дамбу дійсно веде на річку Дніпро, а також і вулиця, і провулок знаходяться поруч із трасою, яка веде на місто Дніпро
вулиця Федора Жученка
Полковник полтавський Війська Запорізького. Представник старовинного козацького роду Жученків, з покозачених шляхтичів. На чолі полку брав участь у військовій кампанії Хмельниченка, залишився вірним гетьману після Чуднівської угоди, на відміну від більшості лівобережних полковників восени 1660-го — навесні 1661-го не визнав зверхність над Лівобережжям московського царя О. Михайловича. Як і переважна більшість тогочасної старшини південних полків, що дотримувались схожих з січовиками поглядів
Полковник полтавський Війська Запорізького. Представник старовинного козацького роду Жученків, з покозачених шляхтичів. На чолі полку брав участь у військовій кампанії Хмельниченка, залишився вірним гетьману після Чуднівської угоди, на відміну від більшості лівобережних полковників восени 1660-го — навесні 1661-го не визнав зверхність над Лівобережжям московського царя О. Михайловича. Як і переважна більшість тогочасної старшини південних полків, що дотримувались схожих з січовиками поглядів
вулиця Федора Ніколайчика або Федора Миколайчика
Ніколайчик Федір Данилович (XIX ст.), історик, письменник, літературознавець, жив і працював у Кременчуці. Автор історичного нарису «Кременчуг» - СПБ, 1891. Пропонується провулок і вулицю Декабристів називати не в редакції вулиця Федора Ніколайчика, а в редакції вулиця Федора Миколайчика - по перше національність вказана у нього в біографії - українець. Отже українською - Миколайчик. По друге це російська форма написання прізвища, як це практикувалось в часи перебування народу під владою Російської імперії. Так історика Дмитра Яворницького друкували російською мовою як «Эварницкого». Але ж ми пишемо тепер не Эварницкий, а Яворницький, так само і не Ніколайчик - бо час виправляти ці наслідки минулого, варто писати Миколайчик ( або в крайньому разі Николайчик, через И)
Ніколайчик Федір Данилович (XIX ст.), історик, письменник, літературознавець, жив і працював у Кременчуці. Автор історичного нарису «Кременчуг» - СПБ, 1891. Пропонується провулок і вулицю Декабристів називати не в редакції вулиця Федора Ніколайчика, а в редакції вулиця Федора Миколайчика - по перше національність вказана у нього в біографії - українець. Отже українською - Миколайчик. По друге це російська форма написання прізвища, як це практикувалось в часи перебування народу під владою Російської імперії. Так історика Дмитра Яворницького друкували російською мовою як «Эварницкого». Але ж ми пишемо тепер не Эварницкий, а Яворницький, так само і не Ніколайчик - бо час виправляти ці наслідки минулого, варто писати Миколайчик ( або в крайньому разі Николайчик, через И)
вулиця Шістдесятників
Шістдесятники, або шестидесятники, — назва покоління української національної інтелігенції з яскраво вираженою громадянською позицією, що ввійшло у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявило на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Шістдесятники являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму, серед них були політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти
Шістдесятники, або шестидесятники, — назва покоління української національної інтелігенції з яскраво вираженою громадянською позицією, що ввійшло у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявило на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). Шістдесятники являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму, серед них були політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти
ЗАВЕРШЕНО