СУТЬ ОПИТУВАННЯ:
вулиця Ломоносова
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ:
0
Михайло Васильович Ломоносов (8(19) листопада 1711 року, село Денисовка, Архангелогородська губернія, Московське царство - 4(15) квітня 1765 року) - російський учений-натураліст, геохімік, поет, перший російський академічно освічений вчений. Учений сформулював висловлений ще Лукрецієм Титом Каром закон збереження маси речовин. Ломоносов деякий час навчався в Україні у Києво-Могилянській академії. Потім його разом з іншими найкращими учнями направили навчатися за кордон.Автор мозаїчного портрета московського царя, ката України Петра I. та картини для монумента Петрові - «Полтавська баталія» (про Полтавську битву, наслідком якої стали знищення Гетьманщини та поява Російської імперії), автор трактатів з російського віршування та од російській армії й царям; ці оди були обов'язковою частиною всіх урочистостей при дворах російських імператорів
вулиця Євгена Патона
Євген Оскарович Патон (5 березня 1870 року, м.Ніцца, Франція - 12 серпня 1953 року, Київ, Українська РСР, СРСР) - український радянський вчений у галузі зварювальних процесів і містобудування. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС
Євген Оскарович Патон (5 березня 1870 року, м.Ніцца, Франція - 12 серпня 1953 року, Київ, Українська РСР, СРСР) - український радянський вчений у галузі зварювальних процесів і містобудування. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС
вулиця Дмитра Яворницького
Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький) (1855, село Сонцівка (нині Борисівка), Харківська губернія, Російська імперія -1940, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) – український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929). Один із фундаторів Обласного краєзнавчого музею ім. О.М. Поля. Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів
Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький) (1855, село Сонцівка (нині Борисівка), Харківська губернія, Російська імперія -1940, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) – український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929). Один із фундаторів Обласного краєзнавчого музею ім. О.М. Поля. Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів
вулиця Миклухо-Маклая
Микола Миколайович Миклухо-Маклай видатний український та російський мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Походив з козацького роду Миклух; батько Микола Ілліч - українець, дворянин родом із Стародуба Чернігівської губернії, його пращури - запорозькі козаки. Як писав сам Миклухо-Маклай, «Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…»
Микола Миколайович Миклухо-Маклай видатний український та російський мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Походив з козацького роду Миклух; батько Микола Ілліч - українець, дворянин родом із Стародуба Чернігівської губернії, його пращури - запорозькі козаки. Як писав сам Миклухо-Маклай, «Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…»
вулиця Степана Рудницького
Степан (Стефан) Львович Рудницький (3 грудня 1877, Перемишль, Австро-Угорщина - 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карельська АССР) — український географ, картограф та етнограф, академік ВУАН. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії. Степан Рудницький значною мірою засновник української геоморфології, антропогеографії, фізичної, політичної, соціально-економічної та демографічної географії. Особлива заслуга Рудницького в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні карти українською мовою почав у Львові, продовжував на еміграції у Відні, а також у радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Його уявлення щодо функцій географічного знання в системі українознавства мали перспективний та концептуальний характер: роль і функції географії необхідно витлумачувати в річищі культурологічного і народознавчого аспектів; вона є одним з найпошанованіших складників людського знання і культури в цілому, зокрема має слугувати важливим дійовим чинником формування самої духовності українського народу...
Степан (Стефан) Львович Рудницький (3 грудня 1877, Перемишль, Австро-Угорщина - 3 листопада 1937, урочище Сандармох, Карельська АССР) — український географ, картограф та етнограф, академік ВУАН. Основопорядник української фізичної, політичної та військової географії. Степан Рудницький значною мірою засновник української геоморфології, антропогеографії, фізичної, політичної, соціально-економічної та демографічної географії. Особлива заслуга Рудницького в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Розробляти географічні карти українською мовою почав у Львові, продовжував на еміграції у Відні, а також у радянській Україні. Завдяки йому Україну чи не вперше було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Його уявлення щодо функцій географічного знання в системі українознавства мали перспективний та концептуальний характер: роль і функції географії необхідно витлумачувати в річищі культурологічного і народознавчого аспектів; вона є одним з найпошанованіших складників людського знання і культури в цілому, зокрема має слугувати важливим дійовим чинником формування самої духовності українського народу...
ЗАВЕРШЕНО