провулок Світлани КириченкоСвітлана Тихонівна Кириченко (31 жовтня 1935, Київ - 22 квітня 2016, Київ) — учасниця українського правозахисного руху. Дружина Юрія Бадзя. 1965 року брала участь у політичному протесті в київському кінотеатрі «Україна» проти арештів української інтелігенції, розповсюджувала самвидав. 1972 року, після арешту Надії Світличної, звернулася з листом до 1-го секретаря ЦК КПУ з вимогою повернути родині її 2-річного сина, вивезеного з дитсадка, за що була звільнена з роботи (надалі періодично залишалася безробітною до кінця трудової діяльності). Розповсюджувала інформацію про політичні репресії в Україні, налагодила зв'язки з дисидентами країн Балтії, Москви, Закавказзя. 9 грудня 1980 року була засуджена до трьох місяців виправних робіт за відмову свідчити на новому процесі Василя Стуса. 20 квітня 1983 року на знак протесту проти переслідування сім'ї (сина відрахували з інституту, на комсомольських зборах від нього вимагали зректися батька; з дочкою-школяркою дирекція школи вела «виховні бесіди» про батьків-«антирадянщиків») оголосила безтермінове голодування та повідомила про це телеграмою генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова. Через 2 тижні ректор відкликав наказ про виключення сина; також після 3-річної перерви надане одноденне побачення з чоловіком, який був ув'язнений у мордовському таборі Дубравлагу в селищі Барашево