СУТЬ ОПИТУВАННЯ:
вулиця Олександра Радищева
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ:
0
Олександр Миколайович Радищев (31 серпня 1749 року - 24 вересня 1802 року) - російський державний діяч, письменник, просвітитель, дисидент. Виборював ідеї демократії та республіканізму, участі народу в управлінні державою. Прибічник договірної теорії походження держави та природного права. Найвідоміший твір «Подорож із Петербурга до Москви» (1790). За цю книгу потрапив під нагляд поліції, а пізніше засланий в Сибір
1
вулиця Івана Світличного
Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільська округа - 25 жовтня 1992, Київ, Україна) — український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-их років - шістдесятництва, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Старший брат Надії Світличної. Член Міжнародного ПЕН-клубу (1978). . Василь Стус писав про Світличного: «Все краще в мені - це Іван. Усе кращого у багатьох інших - від Івана». 1974 р. Світличного на 56-й день голодовки (він важив тоді 46 кг) відправили етапом на виховну «профілактику» до Києва і, не досягши бажаного результату, повернули назад до табору
2
вулиця Благодійників Саніних
Крюків’яни Дмитро та Євдокія Саніни власним коштом побудували церковно-парафіяльну школу; будівля збереглася. Їх могили знаходяться на Крюківському кладовищі
3
вулиця Богдана Гаврилишина або Економіста Гаврилишина
Богдан-Володимир Дмитрович Гаврилишин (19 жовтня 1926, Коропець — 24 жовтня 2016, Київ, Україна) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Дійсний член Римського клубу; Іноземний член Національної академії наук України; Член Міжнародної академії менеджменту; Член Світової академії мистецтва та науки; Член Ради фонду Жана Моне для Європи, Лозанна; Член наглядової ради Української правничої фундації, Київ; Академік Міжнародної академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки; Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.). Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень; Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту; Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна; Голова правління міжнародного фонду «Відродження». Орден Свободи (21 жовтня 2016) — за визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність. Орден святого Миколая Чудотворця від Патріархату УПЦ (КП) (19 жовтня 2016). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 травня 2005) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної економічної освіти, плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм. Орден «За заслуги» III ст. (16 жовтня 1996) — за особистий внесок у зміцнення української державності, піднесення авторитету України у світі. Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (17 листопада 2001) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти і науки. Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975 р.)
4
вулиця Михайла Драгоманова
Михайло Петрович Драгоманов (використовував псевдоніми Толмачев, Українець, Кирило Василенко, Волинець, М.Галицький, М.Гордієнко, П.Петрик, Чудакта ін.; 6(18) вересня 1841, м. Гадяч, Полтавщина - 20 червня (2 липня) 1895, м.Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864-1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Вищої школи у Софії (1889-1895)
ЗАВЕРШЕНО