вулиця Степана БандериСтепа?н Андрі?йович Банде?ра (1 січня 1909, с. Старий Угринів, нині Калуського району, Івано-Франківська область, Україна — 15 жовтня 1959, Мюнхен, Баварія, ФРН) — український політичний діяч, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Разом з Миколою Лебедем був одним зі організаторів вбивства Броніслава Перацького за політику пацифікації та вбиства Олексія Майлова через проведення спланованого та штучного організованого голоду на українських землях 1932-1933. Як активний діяч УВО та ОУН має законодавчо визначений статус Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. В 2010 посмертно нагороджений званням герой України. Вважається національним героєм України. Степан Бандера та Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — у центральну Берлінську в'язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау». Разом з Андрієм Мельником, Адрієм Лівицьцим та Павлом Скоропадським став співзасновником Українського національного комітету. Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року. Визначення «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало загальним і застосовним для радянської та російської пропаганди до всіх українців, незалежно від їхнього ставлення до Бандери. Автор фраз: “І НАСТАНЕ ЧАС, КОЛИ ОДИН СКАЖЕ: СЛАВА УКРАЇНІ! І МІЛЬЙОНИ ВІДПОВІДАТИМУТЬ: ГЕРОЯМ СЛАВА”; "Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний."