СУТЬ ОПИТУВАННЯ:
вулиця Шишкіна
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ:
0
Іван Іванович Шишкін (13(25) січня 1832 року, Єлабуга, Вятська губернія, Російська імперія - 8(20) березня 1898 року, Санкт-Петербург, Російська імперія) - російський художник-пейзажист, живописець, рисувальник і гравер-аквафортист. Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні (1894) Імператорської Академії мистецтв. Один із засновників Товариства пересувних художніх виставок
1
вулиця Володимира Боровиковського
Володимир Лукич Боровикoвський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина - 6(18) квітня 1825 року) - український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795), розписував царський палац в Кременчуці
2
вулиця Григорія Ашкаренка
Григорій Андрійович Ашкаренко (1856, Кременчук, нині Полтавської області — 23 березня 1922, село Пісочин, нині смт Харківського району Харківської області) — актор, антрепренер, драматург. Організатор Російсько-української професійної трупи, керував аматорським театром в Кременчуці. У трупі Григорія Андрійовича Ашкаренка працювали великі актори того часу Микола Садовський і Марко Кропивницький (на честь останнього в Кременчуці носив назву один з «спочилих у Бозі» кінотеатрів, в ньому зараз розташовується макаронний цех приватного підприємства). У 1880—1890 рр. театральний колектив з Кременчука гастролював не тільки в Полтавській губернії, а й в багатьох містах і містечках України. Трупа одна з перших на лівобережжі ставила п'єси на українські теми, автором їх був сам кременчужанин Григорій Ашкаренко. На свої і запозичені сюжети він написав п'єси «Конотопська відьма» (1889 р.), «Царицино черевички, або криваві поминки» і «Рідна мати гірше мачухи» (обидві п'єси 1891 р.), в 1896 році п'єсу «Оказії з сотником Яремою», а в 1897 році — п'єсу «Маруся». Драму з піснями, хорами і танцями «Кого судити?» Ашкаренко поставив разом зі своїм колегою Іваном Тогобочним
3
вулиця Катерини Білокур
Білокур Катерина Василівна (н24 листопада (7 грудня) 1900, с. Богданівка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія - 10 червня (за ін. даними 9 червня) 1961, с. Богданівка, Яготинський район, Київська область, Українська РСР, СРСР) - українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України
4
вулиця Олександра Ройтбурда
Олександр Анатолійович Ройтбурд (14 жовтня 1961, Одеса, УРСР — 8 серпня 2021, Київ, Україна) — український художник, директор Одеського художнього музею (2018—2021), депутат Одеської обласної ради від «Європейської солідарності». Представник Нової української хвилі. У 2013—2014 році Ройтбурд був активним учасником Євромайдану в Одесі. У вересні 2019 і червні 2020 року в Одесі проходили масштабні акції на підтримку художника у зв'язку з його незаконним звільненням з посади директора OFAM. Установі за роки його керівництва вдалось перетворитись на громадській простір, як хотів Ройтбурд, – тут проходять дитячі «кемпи» і квести, є дні безоплатних візитів, а експозиція та виставки змінюється регулярно, отже любителям мистецтва «доводиться» відвідувати музей не раз на рік, а регулярно. Музей також проводить конкурси для художників та оновлює зовнішній вигляд. Так 12 серпня тут презентують результати конкурсу OFAM WALL на оформлення стіни над сходами до другого поверху музею
5
вулиця Сергія Васильківського
Сергій Іванович Васильківський (7(19) жовтня 1854, Ізюм - 8 жовтня 1917, Харків) - український живописець, пейзажист, баталіст. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва - майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула чи була вивезена з України в роки Другої світової війни)
6
вулиця Четвертого Універсалу УЦР
Державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради (УЦР), що проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
ЗАВЕРШЕНО