парк "Шевченковий"
Тарас Григорович Шевченко, відомий також як Кобзар (25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). Зважаючи на те, що в парку зведений пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, то цілком виправдано надати назву "Шевченковий" видатному українському письменнику

парк Євгена Коновальця
Євген Коновалець є видатним представником українського народу, який зробив великий внесок у боротьбу за незалежність України. Євген Михайлович Коновалець (14 червня 1891, с. Зашків, нині Жовківський район, Львівська область, Україна — 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН (з 1929), один з ідеологів українського націоналізму. Євген Коновалець був одним з організаторів (співзасновників) однієї з найкращих військових формацій Дієвої Армії УНР - Січових Стрільців, а також військового проводу цієї військової формації - Стрілецької Ради яку він очолив. Після поразка української національної революції 1917-1921 роках, він став співзасновником УВО яку він і очолив. Метою УВО було відновлення незалежності Української Держави. Через декілька років УВО та декілька інших українських революційних організацій об'єднались в ОУН. На чолі ОУН та його керівного органу - ПУН (Проводу Українських Націоналістів) було одноголосно обрано Євгена Коновальця. Все своє життя Євген Коновалець присвятив боротьбі за право українського народу мати власну незалежну державу, за що він був вбитий. Вбивство Євгена Коновальця було здійснено агентом НКВД за особистим наказом Сталіна. Відповідно до чинного законодавства, Євгена Коновальця можна зарахувати до борців за незалежність України у ХХ столітті

парк «Борисфен»
Борисфен, або Бористен, (дав.-гр. ??) — давньогрецька назва річки Дніпро та однойменний скіфський річковий бог

парк «Борців за незалежність України»
Особи, які брали участь у політичній, збройній та іншій колективній чи індивідуальній боротьбі за незалежність України. Борці за незалежність України відіграли головну роль у відновленні української державності

парк «Слави»
З 2014 року в Україні відбуваються бойові дії на сході держави в зоні АТО/ООС. На цей час близько 40 кременчужан полягло у цій війні. Цей подвиг потрібно пам'ятати та вшановувати усім мешканцям Кременчука, нарівні з героями Другої світової війни. Наразі у більшості великих міст України вже встановлені відповідні пам'ятні скульптури, наприклад у Києві, Харкові, Сумах, Дніпрі… В 2018 році Кременчуцькою міською радою був проведений конкурс «Про спорудження (створення) монументів в місті Кременчуці». Виграв ескіз, який подається на цей проєкт. Рішенням КМР був затверджений цей ескіз і прийняте рішення про спорудження з виділенням та оформленням земельної ділянки у парку «Ювілейному». Назва меморіалу «ДНК нації»

парк «Славутич»
Славутич — давньослов'янська, українська і козацька назва річки Дніпро; у теперішній час для позначення річки вживається у високій мові та літературі, зокрема, у поезії. «Славутич» — спілка літераторів міста Кременчука

парк імені Любомира Гузара
Любомир Гузар (26 лютого 1933, Львів, Польська Республіка — 31 травня 2017, Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001—2011). Священник (з 1958), єпископ (з 1977), кардинал Католицької церкви (з 2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів. У 1944 році виїхав до Австрії, у 1949 році — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгамського університету. Доктор богослов'я (1972). У 1972 році прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Волинської єпархії в Римі (1984—1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова