вулиця Героїв Маріуполя
«Місто-герой України» - указ Президента України від 06.03.2022 №111/2022. Назва увічнюватиме неймовірну відвагу, мужність та героїзм бійців ЗСУ, які тримали оборону міста, що стало символом незламності українського духу у нинішній російсько-українській війні

провулок Алітуський
На честь активного міста побратима з Литви, що активно допомагає місту зараз у війні з рф

провулок Водоканальний
На честь одного з найстаріших та найбільш значущих підприємств комунальної сфери міста Кременчука

провулок Героїв Бучі
Вшановуючи пам'ять українців, що героїчно боролися проти російських окупантів під час повномасштабного вторгнення росії в Україну 24.02.2022 року та під час окупації

провулок Директорії
Директорія УНР - найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. (Уряд УНР, очолюваний Винниченком, Чеховським, Левицьким, Петлюрою)

провулок Миколи Руденка
Микола Данилович Руденко (19 грудня 1920, с. Юр'ївка, нині Лутугинський район - 1 квітня 2004, Київ) - український письменник (автор науково-фантастичних, філософських та поетичних творів), філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.Микола Руденко – Лауреат Шевченківської премії, геніальний дослідник школи фізичної економіки. Праці М.Руденка - це глибокий аналіз першопричин тупикового напрямку розвитку CPCP (Капітал. Маркса) та висвітлення місії i ролі України в світі i людини у Всесвіті, це окреслення ідеї Гармонії з природою, яка дозволить подолати виклики XXI століття. Його роботи з фізичної економіки привернули увагу світової науки і спрямували подальший її розвиток

провулок Харитини Пекарчук
На честь військової діячки Армії УНР, життя якої пов’язане з Кременчуком. Харитина Пекарчук — перша українська жінка, яка отримала українську державну нагороду в ХХ ст. (жетон ордена «Залізного хреста» № 1 і Хрест Симона Петлюри), засновниця сімферопольської «Просвіти». У 1917-му взялася за українізацію трьох полків російської армії, розташованих у Сімферополі, організувала там український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, разом із кримськими татарами видавала газету. На початку 1918 року Харитина втекла від переслідувань більшовиків на Полтавщину, та згодом, уже навесні, її схопили у Кременчуці. Витерпіла російські чекістські катування, а навесні 1918 року після звільнення Кременчука від російських окупантів армією УНР пішла на військову службу в полк імені Івана Богуна. Згодом очолила санітарний потяг загону Армії УНР «Запорозька Січ», у бою з більшовиками поранена в ногу, із денікінцями — у живіт, брала участь у Першому зимовому поході Армії УНР