вулиця Івана Світличного
Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільська округа - 25 жовтня 1992, Київ, Україна) — український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-их років - шістдесятництва, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Старший брат Надії Світличної. Член Міжнародного ПЕН-клубу (1978). . Василь Стус писав про Світличного: «Все краще в мені - це Іван. Усе кращого у багатьох інших - від Івана». 1974 р. Світличного на 56-й день голодовки (він важив тоді 46 кг) відправили етапом на виховну «профілактику» до Києва і, не досягши бажаного результату, повернули назад до табору

вулиця Благодійників Саніних
Крюків’яни Дмитро та Євдокія Саніни власним коштом побудували церковно-парафіяльну школу; будівля збереглася. Їх могили знаходяться на Крюківському кладовищі

вулиця Богдана Гаврилишина
Богдан-Володимир Дмитрович Гаврилишин (19 жовтня 1926, Коропець — 24 жовтня 2016, Київ, Україна) — український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина. Дійсний член Римського клубу; Іноземний член Національної академії наук України; Член Міжнародної академії менеджменту; Член Світової академії мистецтва та науки; Член Ради фонду Жана Моне для Європи, Лозанна; Член наглядової ради Української правничої фундації, Київ; Академік Міжнародної академії менеджменту та Світової академії мистецтва та науки; Член «Baden Powell Fellowship» (з 2000 р.). Голова Наглядової ради Міжнародного центру перспективних досліджень; Голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту; Президент Тернопільської академії народного господарства, Україна; Голова правління міжнародного фонду «Відродження». Орден Свободи (21 жовтня 2016) — за визначний особистий внесок у піднесення міжнародного авторитету Української держави, багаторічну плідну наукову та благодійницьку діяльність. Орден святого Миколая Чудотворця від Патріархату УПЦ (КП) (19 жовтня 2016). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (19 травня 2005) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної економічної освіти, плідну педагогічну діяльність, високий професіоналізм. Орден «За заслуги» III ст. (16 жовтня 1996) — за особистий внесок у зміцнення української державності, піднесення авторитету України у світі. Заслужений діяч науки і техніки України (1992 p.) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (17 листопада 2001) — за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти і науки. Золота Медаль Президента Італійської Республіки (1975 р.)

вулиця Михайла Драгоманова
Михайло Петрович Драгоманов (використовував псевдоніми Толмачев, Українець, Кирило Василенко, Волинець, М.Галицький, М.Гордієнко, П.Петрик, Чудакта ін.; 6(18) вересня 1841, м. Гадяч, Полтавщина - 20 червня (2 липня) 1895, м.Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864-1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Вищої школи у Софії (1889-1895)

вулиця Чорних Запорожців
«Чорні Запорожці» повна назва — кінний дивізіон 2-го Запорізького полку (згодом 1-й полк Чорних запорожців) — військове формування кавалерії армії Української Народної Республіки, що існувало в 1918-1920 роках. 24 серпня 2017 року 72-га окрема механізована бригада ЗСУ дістала почесну назву Чорних запорожців, на честь полку