парк «Борисфен»
Борисфен, або Бористен, (дав.-гр. ??) — давньогрецька назва річки Дніпро та однойменний скіфський річковий бог

парк «Борців за незалежність України»
Особи, які брали участь у політичній, збройній та іншій колективній чи індивідуальній боротьбі за незалежність України. Борці за незалежність України відіграли головну роль у відновленні української державності

парк «Слави» або «Вічної Слави»
Назва присвячується усім захисникам України

парк «Славутич»
Славутич — давньослов'янська, українська і козацька назва річки Дніпро; у теперішній час для позначення річки вживається у високій мові та літературі, зокрема, у поезії. «Славутич» — спілка літераторів міста Кременчука

парк «Шевченковий»
Тарас Григорович Шевченко, відомий також як Кобзар (25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український письменник, класик української літератури, мислитель, художник. Національний герой і символ України. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). Зважаючи на те, що в парку зведений пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку, то цілком виправдано надати назву «Шевченковий» видатному українському письменнику

парк Любомира Гузара
Любомир Гузар (26 лютого 1933, Львів, Польська Республіка — 31 травня 2017, Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви (2001-2011). Священник (з 1958), єпископ (з 1977), кардинал Католицької церкви (з 2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів. У 1944 році виїхав до Австрії, у 1949 році — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої Духовної Семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгамського університету. Доктор богослов'я (1972). У 1972 році прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Волинської єпархії в Римі (1984-1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990-2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова