Культ Спартака виник після 1917 р., коли комуністи прийшли до влади в Росії. Тема повстання Спартака виявилася вкрай політизованою – радянська влада бачила в цьому русі першу «міжнародну революцію трудящих», віддалений у часі прообраз Жовтневого перевороту. Топоніми на честь Спартака активно використовувалися у комемораціях СРСР і були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Спартак (бл. 109 - 71 р. до н. е.) - вождь і лідер повстання рабів проти Риму. Мало що відомо про Спартака поза подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Римський історик Флор описував його як одного з «фракійських найманців, який став римським солдатом, від солдата — дезертиром і розбійником, а потім, з урахуванням його міцності, гладіатором». засновник теорії комунізму Карл Маркс вважав Спартака героєм, латиноамериканський розбійник Че Гевара був великим шанувальником Спартака